Розповіді жінок, які працюють
у …

Розповіді жінок, які працюють  у центрі відеоспостереження

НАТАЛКА:

«Минулого року на свято Хеллоуіна був випадок. Двоє молодих хлопців зайшли до під’їзду й стали переодягатися – одягли на себе медичні халати, шапочки та маски. Ми не знали, що був Хелловін. Зате відразу згадали, що були такі грабіжники, які нападали на людей похилого віку, переодягаючись санітарами. Звісно ж, ми відразу викликали наряд міліції. Через дві хвилини приїхав цілий мікроавтобус, шестеро міліціонерів. Жартівники ці мирно вийшли з під’їзду, пішли, куди вони збиралися, а тут вискакують хлопці з автоматами та їх зупиняють. Вийшов у них Хелловін по повній програмі. Тепер ми уважно стежимо, коли якісь свята. Але у цьому році тільки одного чортика спостерігали – дівчина була переодягнена у чорний плащ і ріжки. А ще пісяють часто у під’їздах. Не знають, чи що, що на них жінки дивляться?»

ВАЛЕНТИНА ІВАНІВНА:

«У мене дуже часто бувають викрадення машин. Робиться це все дуже тонко. Йдуть собі спокійненько – раптом трах, бах, вже розбили скло. Не завжди розумієш, що вони зробили. А одного разу перед однією з моїх камер чоловік повзав. Дивлюся: чоловік повзе проїжджою частиною. Хтось з людей його відтягнув, а він знову повзе, завзятий. Він п’яний був, і по-іншому, ніж поповзом, дорогу перейти не міг. Що з ним було робити, незрозуміло. Ми не тільки погане бачимо. Часто ось спостерігаємо прекрасні весілля – усі дівчата збігаються подивитися. Кульки, наречений, наречена, так все шикарно, ми всі так за них радіємо. У нас же все життя проходить повз очі. Бомжі, що лежать, згорнувшись калачиком. Жінки, у яких сумки виривають на наших очах. Або молодь цілується у під’їздах. Іноді не тільки цілуються, тоді ми викликаємо міліцію. Деякі жуйками камери заклеюють, або ще чимось. Або запитують: «А ви нас бачите?» «Бачимо вас, бачимо», – говоримо».

АЛЛА ГЕОРГІЇВНІА:

«Ось тут, на цій камері, у мене після десятої вечора наркомани збираються. Я вже їх в обличчя знаю, міліцію викликаю – та марно. А ось на цій – у дівчини куртку вкрали. Але у мене не дуже кримінальний район, тож нічого цікавого не відбувається. Ні вбивств, нічого такого у мене не було. Було таке: дівчина гола пішла машину зупиняти. Не знаю, симпатична, чи ні, п’яна просто. Хтось зупинився, забрав її. А як реагувати? Якби з нею щось трапилося, я б міліцію викликала. А у трусах ходять в під’їзд покурити, але я вважаю, що це не так цікаво. Взагалі, як то кажуть, у кожному будинку по кому. І сексом займаються у парадних. І чим тільки не займаються.»

НАТАЛКА:

«Взагалі, страшного більше, ніж смішного. Але буває, помиляємося. Днями під’їхала машина, вийшов солідно одягнений чоловік, поставив машину і зайшов у будинок. Минає година, підходять троє молодих хлопців, починають знімати колеса. Викликали ми міліцію – виявилося, це син власника машини вирішив допомогти батькові поміняти гуму. Минулого тижня з нами зв’язався чоловік, каже, мене пограбували, забрали паспорт, документи, гроші. Ми викликали міліцію. Потім дізналися, що у нього дружина і теща забрали документи й гроші, щоб він далі пити не пішов».

МАРИНА:

«У мене кіно знімали під камерами. Напевно, «Швидку допомогу», тому що жінка була дуже цікава. Ми не відразу зрозуміли, що таке відбувається, міліцію хотіли викликати, а потім вже здогадалися, що кіно – сніг раптом з’явився звідкись.

Секс у нас буває, звичайно, і нетрадиційний навіть. Ми ж повинні слідкувати – а якщо що? У нас на одній камері жінка все чоловіка ганяла – зараз не ганяє вже давно. Ми переживали за нього. Раз вона його ганяла і сильно, звичайно, била, ногами. Він такий щупленький, невеликий, він газетки собі стелив, спав – досвідчений був у цих справах. А жінка досить-таки велика була, і він не захищався, так все приймав. Ось пропав. Чи не знаємо навіть, перевиховала вона його, чи пішов, не витримав. Чоловік один раз сів біля камери, прямо під ящиком швидкої зв’язку, і важко-важко так зітхнув. Ми йому і говоримо по гучному зв’язку: «Чоловіче, вам погано?» Реакція була така: він підстрибнув на метр й швидко-швидко втік».

НАТАЛКА:

«Одного разу ми викликали міліціонерів на Курський вокзал – там у хлопця куртку вкрали. Дивимося – міліції багато набігло, чоловік шість. Ми їм у гучномовець: «Товариші міліціонери, хлопець – за рогом, на сходах». І тут усі вони ліхтарний стовп оточили, на якому ящик швидкого зв’язку стояв, і стали на лампочку дивитися – думали, що це камера. Ось ми з дівчатами сміялися: шість дорослих чоловіків навколо стовпа, і всі зосереджено дивляться на одну лампу».

ВАЛЕНТИНА ІВАНІВНА:

«Ночами зазвичай хтось собаку виводить гуляти – у два, у три ночі. Собаці ж не скажеш, коли у туалет ходити. Нам дуже господарів шкода: стоять, бідні, сонні, мерзнуть. А є на одній камері жінка, вона щоночі виходить годувати дворових кішок. У дві години. Вона постійно їх годує, тож ми вже її знаємо. Що мені не подобається, то це те, що останнім часом багато випадків, коли ці … голубі у під’їзд заходять. Ну і займаються цим. Усім, у загальному. І молоді зі старими, і просто молоді, і в під’їздах, і в кущах, і прямо перед камерами. Ось це вже дуже неприємно, погане враження дуже залишається».

НАТАЛКА:

«Буває, щось страшне трапиться – і ми спати не можемо потім, усе обговорюємо, співчуваємо. Ось як-то о третій годині ночі підійшли літні чоловік і жінка до камери з терміновим викликом, кажуть: парубка викинули з клубу. А цей вхід до клубу у нас не проглядається, будинок його загороджує. Ми викликали міліцію, потім телефонуємо, нам кажуть: труп. А хлопчикові років шістнадцять. Ось якби підійшли перехожі, може, він би й вижив».

ТАНЯ:

«Любовні історії постійно трапляються. Був тут один дуже цікавий молодий чоловік, а вона так собі – усе на ньому висіла, години три-чотири, він усе намагався піти від неї. Ми всі хотіли дізнатися продовження, але більше він не з’являвся. Буває, закохані парочки як почнуть цілуватися, і годинами, годинами. Думаєш, ну скільки вже можна, стане вже, розходитися час. Та все ніяк».

МАРИНА:

«От не можу зрозуміти, навіщо штани перед камерою знімають. Одного разу хлопець зайшов до під’їзду, курточку зняв, светр, штани, усе оглянув, потім назад одягнув – що він там шукав? Не зрозуміло. А інший хлопець навколо будинку бігав з битою. Чому він бігав? Може, чудний якийсь. У мене на одній з камер бабуся молилася на сходах під’їзду – кіски якісь плела, на коліна опустилася, сплете кіску – підніметься на одну сходинку».

НАТАЛКА:

«Один раз з одинадцяти дня до восьмої вечора чоловік стояв біля під’їзду і не йшов. Справа була взимку. Нам здалося – підозріло, ну ми й викликали міліцію. Він показав документи, але нікуди не пішов, тільки змінив дислокацію. І потім прийшла дівчина – виявилося, він її чекав. Увесь день. Й не ворушився майже. Вони посварилися, напевно. Але ми ж тут бачимо тільки частину історії, продовження нам невідоме. Я не стала гіршої думки про людей, хоча багато бачу поганого. Люди не змінюються. І ми тут, поки все це спостерігаємо, не стаємо гіршими. А ось телевізор я вдома не дивлюся. Уже не хочеться. Досить тут надивилася».

Взято у Esquire