Законність відеоспостереження в
українських будинках. Частина 2


Сьогодні ми з вами розберемо реальне судове рішення у справі про відеоспостереження. Замість сухої канцелярського мови – бадьорий стиль – “детективний акин”.

Справа 534/1778/13-ц

Усі люди, події та обставини – реальні. Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат. 2013 рік. Березень.

Наш герой проходить у справі як ОСОБА 5, тому для зручності назвемо його Павлом. Працював Павло на Полтавському збагачувальному формувальником машинного формування ливарно-механічного цеху. Працював, не розгинаючись, з 2002 року.

На сцені виникає начальник ливарної ділянки ОСОБА 3 (нехай це буде Роман). Імовірно Паша з Ромою міцно посварилися на ґрунті того “у кого формочка більше”. Мабуть, Паша виграв, і Рома дуже розлютився. Рома починає думати – як би напаскудити Паші, так щоб не підставитися. Напаскудити хочеться у найболючіше – у гроші.

24 березня. Рома у присутності свідків переглядає відео з камер відеоспостереження, щедро розтиканих ділянкою. І раптово знаходить грубе порушення техніки безпеки. Негайно складають акт.

“Дев’ятнадцятого березня 2013 року Павло вийшов у другу зміну (15:00 – 23:00) і мав необережність пропрацювати 5 (п’ять) хвилин без належної спецодягу – куртки та респіратора”.

Роман галопом поскакав до начальника комбінату і вони удвох народили указ №17 “Про депреміювання”. Пашу позбавили половини квартальної премії (недодали тисячу чотириста п’ятдесят одну гривню і 83 копійки). Оскільки з правилами ТБ Павло був ознайомлений під розпис два тижні тому – за цинічне порушення йому був вручений ще й талон-попередження №1. Припускаю, що Роман вручав талон особисто, з єхидними зауваженнями про розмір формочок.

Паша почухав макітру, міцно образився і вирішив позиватися до суду. Само собою це вже варте уваги. Навряд чи хтось з читачів проводив по вісім годин, не знімаючи респіратора. Але судитися з комбінатом – треба мати сталеві яйця.

Найсмішніше, що Паша виграв: гроші повернули, талон анулювали.

 

Суд постановив наступне:

У 2010 році встановлені камери були натикані “від злодіїв”. Про що є розпорядження №756. Всіх в усній формі ознайомили: “мужики, не крадіть, камери всюди стоять”. Камери не ставилися для стеження за дотриманням техніки безпеки. А якщо за цим хотіли дивитися, Пашу треба було попередити під розписку.

Не попередивши Пашу, комбінат порушив мільйон законів, включаючи трудовий кодекс і конвенцію ООН про права людини. Європейська держава, всі справи…

До купи – комбінат заощадив і поставив відеоспостереження відомого супербренду “ноунейм”. Суд вказав, що знімати на соснові шишки – не дуже, для відеоспостереження потрібен сертифікат відповідності про проходження сертифікації в Україні (у нас такий, до речі, є – камери фірми Hikvision ми завозимо офіційно). Ну і непогано було б періодично синхронізувати час на пристроях відеозапису.

У контексті всього суд не став приймати відеозаписи як докази. Паша виграв, Рома почав замислюватися нову помсту, ми статтю написали.




Господині на замітку: в адміністративних справах суд при залученні до справи відео враховує всі ці серпанкові тонкощі з першої частини статті, права людини, втручання в особисте життя та інше.

Щойно у справі запахне криміналом – когось підріжуть, обнесуть будинок, підпалять сарай – суд, як правило, приймає у справу все що є. Відео з розмитими силуетами, каламутні фотки – все що здатне внести ясність, тут не до конвенцій і легальності.